УКРАЇНА НЕВІДОМА
© Ігор Каганець, журнал нової еліти «Перехід-IV»
Найбільший Українець
22:23 13.12.2007
Спровокована телеканалом «Інтер» всеукраїнська дискусія розкриває найголовнішу таємницю України
...Гали-галілеяни відбрунькувалися від українського геосоціального організму, значить в їхніх жилах текла українська кров. Через багато століть вони повернулися в Україну і виступили в ролі батьківського начала слов’янського суперетносу. Кров галілеян влилася в українську кров. З огляду на чинник «крові» Ісус був українцем.
«МОВА», ТОБТО ЕТНОКУЛЬТУРНА НАЛЕЖНІСТЬ ІСУСА
Галілеяни були завзятими хліборобами і рибалками, масово розводили свиней. Мабуть, любили сало з хлібом. Мали великі пасіки з медом, вирощували льон. Всі апостоли Ісуса, за винятком Іуди, були галілеянами і мали арійські імена: Андрій і Симон (Петро), сини Заведея Іван та Яків (українське «заведій» означає «заспівувач»), Натанаїл син Птолемея, Матвій, Пилип, Хома, Тадей, Симон Кананій (тобто «з Кани»), Яків син Алтея («славного»). Поширені жіночі імена: Марія, Марта, Соломія, Іванна, Сусанна. З 12 апостолів іудеєм був лише Іуда, що походив з іудейського поселення Каріот.
Ім’я Ісус (Іес-ус) — це гелленський варіант імені Яс, що означає «ясний», «світлий», «сонячний» («-ус» — це закінчення, яке в гелленській мові додається до багатьох слів). Подібні імена — Ясус, Ясіон, Ясон — були звичними для давньої Геллади. Їхніми українськими відповідниками є давні імена Ясь, Ясько, Яцько. Від кореня *яс-*ас-*аз походять слова аси — ясні боги, Асгард і Азов — місто асів, Асія — країна асів.
Гелленське слово «хрестос» означає «найкращий, добрий, щасливий, шляхетний, благородний». Його первинне значення — «боголюдина», тобто людина, в якій виразно проявляється її божественна сутність, ознакою чого є описані вище якості. Символом Боголюдини є хрест (рама), горизонтальна лінія якого означає розділення на божественне (ра) і матеріально-земне (ма), а вертикальна — поєднання божественного з земним і народження боголюдського (рама). Якщо зануритися в етимологію, то давньоарійське слово «хрест» складається з двох коренів: 1) *хр-*кр (хороший, красивий) і 2) *ст (сталий, стабільний, сталевий). Таким чином, первинним, а отже, істинним значенням слова «хрест» є «сталий прояв добра і краси», а це є боголюдською ознакою, оскільки у звичайної людини ці якості мають випадкові та нестійкі прояви. Арійські народи вважають хрест сакральним оберегом, що захищає від зла. Синонімом слова «хрестос» є «син Божий»: «Озвався Симон Петро і заявляє: ти хрестос — син Бога живого. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він хрестос» (Мт 16.16—20). Додамо, що Ісус Хрестос - це гелленізований варіант - свої його називали іменем Їс Хрест (без гелленського закінчення -ос). Тому в нас прийнято говорити не про "Хрестоса", а про "Хреста". А на Західній Україні люди, які шанують Традицію і люблять Сина Божого, досі вітаються "Слава Їсу!".
Ісус належав до тієї хвилі галів, які ще зберегли материнську мову, що нею розмовляли мешканці Західної України. Ця внутрішня мова в них існувала як «хатня» — нею «новоприбулі» галілеяни спілкувалися між собою, з дітьми. Саме цією мовою Ісус промовив свої останні слова: «А коло дев’ятої години Ісус скрикнув сильним голосом, кажучи: Елі Елі лема савахтані» (Мт 27.46). Тому присутні там іудеї нічого не зрозуміли. Вони подумали, що Ісус кличе пророка Іліяху (Мк 15.34—35). Згідно з помилковим стереотипом, ці слова, сказані «невідомою мовою», перекладають як «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?!» Мовляв, перед самою смертю Ісус почав цитувати «Псалом Давида» № 22: «Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?», що є абсурдом, який суперечить усьому сенсу життя, вчення та діянь Сина Божого. До того ж іудейська старшина, що стояла поряд, без проблем відрізнила би псалом Давида від звернення до Іліяху.
Насправді ж остання фраза Ісуса звучала так: «Лельо, Лельо, лем з мя ся остані», буквально «Тату, Тату — лише (ти) зі мною останься». Цей фразеологічний зворот (ідіому) можна перекласти як «Тату, тепер лише на Тебе моя надія». Ці слова були сказані галльською мовою, якою Марія розмовляла зі своїм Сином від самого Його народження. Для іудеїв, які прийшли подивитися на розп’яття Ісуса, ці слова були загадкою. Натомість вони зовсім не потребують перекладу навіть для теперішніх українців карпатського регіону, звідки галілеяни переселилися в Палестину
Знання Ісусом карпатського діалекту гальської мови вказує на те, що цією мовою він розмовляв з матір’ю. Тобто для Діви Марії ця мова була живою. Це означає, що вона або її батьки відносно недавно прибули з України. Отже легенди про українські корені матері Ісуса мають реальну основу.
Таким чином, з погляду мови, символіки та звичаїв Ісус був українцем.
