Олена Вікторівна Лазутіна: «Бути директором я ніколи не планувала»
Юлія Бобрик
Вже дуже скоро для школярів пролунає перший дзвоник. І знову: парти, зошити, підручники, контрольні… І таке яскраве, сповнене подіями, шкільне життя. Цікаво, що кажучи про навчальний рік, ми завжди розмірковуємо з позиції учня або його батьків, але навіть не намагаємося спробувати стати на місце вчителя, а тим паче директора школи. Як вони готуються до навчального року, які предмети любили, коли самі були учнями, а також наскільки це нелегка професія розповіла нам Олена Вікторівна Лазутіна, директор Бородянської спеціалізованої школи – загальноосвітнього закладу І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів.
– Скільки років Ви працюєте в школі?
– В школі я працюю з 83-го року, тобто понад 30 років.
– Як Ви вчилися в школі і який предмет був улюблений?
– Мої улюблені предмети були історія, мова і література, я – гуманітарій. Що ж до навчання – в атестаті була одна «четвірка» з геометрії, все решта «п’ять».
– Добре, тоді дозвольте задати питання, яке я думаю цікавить всіх Ваших учнів: Ви коли-небудь прогулювали коли навчалися у школі?
– Було, було (сміється – від ред.)… Зізнаюсь чесно, один раз було. Якось вирішили прогуляли всім класом. На вулиці була дуже гарна погода, весна, цвіли конвалії, ярко світило сонце… Нам сказали, що уроків не буде… Але зрозуміло, що це ми придумали, що заняття відмінили. Тож ми пішли збирати конвалії.
– Ким Ви працювали, перш ніж стати директором?
– На початку своєї кар’єри я працювала піонервожатою. Потім – вчителем російської мови та літератури, згодом світової літератури. Після чого була заступником директора і врешті-решт стала директором.
– У нас є професійна освіта для вчителів, але немає ВУЗів, де б навчали директорів шкіл, чи викликає це якісь перепони, коли займаєш таку посаду?
– Так, дійсно, навчальних закладів немає, але є курси підвищення кваліфікації, де я вивчала «управлінську діяльність». Крім цього, при відділі освіти функціонує Школа резерву керівного складу, де я також навчалася. Суттєву допомогу в розумінні обов’язків нової посади мені дали 10 років заступника директора школи з навчально-виховної роботи, тобто, управлінську «кухню» засвоювала на цій посаді.
Скажу відверто, що бути директором надзвичайно відповідально, завжди думаю про те, який героїчний подвиг здійснила Сахарук Марія Миколаївна, екс-директор,обіймаючи цю посаду 16 років: за це їй потрібно при житті поставити пам’ятник, адже це дуже нелегкий труд і не мати, крім морального заохочення, більш нічого – не просто. Скажімо так, матеріально це зовсім не оцінена праця, вчителі, які мають багато «годин», отримують заробітну плату куди вищу, ніж директор.
До речі, хочу сказати, що бути директором ніколи не планувала, але «плох тот солдат, что не думает стать генералом». Тому розумію, що директора потрібно «ростити», призначати за молодих років, коли «гориш», є ентузіазм, енергія, амбіціі, бажання самореалізуватися.
– Судячи з Ваших слів, можна зробити висновок, що Ви вже знайшли собі наступника…
Так, усвідомлюю відповідальність щодо наступності, тому в школі має «вирости» людина, яка зможе очолити високопрофесійний, амбітний, креативний колектив. Я почала готувати майбутнього керівника, але, на щастя, він пішов у декретну відпустку і тепер має третього хлопчика. Почала знову. Як все складеться цього разу – побачимо!
– Тоді не могли б Ви назвати, які якості мають бути притаманні директору школи ?
– Директор має бути лідером, розумним, мудрим, відкритим до спілкування, креативним і, зважаючи на умови праці, стресостійким (сміється).
– Як Ви оцінюєте якість інформатизації шкільної освіти сьогодні?
– О, нашому навчальному закладу повезло, адже ще у далекому 87-му школа стала пілотною, починали з комп’ютерів, які не входили в двері, тож доставляли їх через вікна за допомогою крана.
На сьогоднішній день ми маємо три комп’ютерних класи, це 48 комп’ютерів, один із них –для початкової школи, крім того, 20 навчальних кабінетів мають автоматизоване робоче місце, але і така кількість не задовольняє всі потреби закладу, крім того, техніка зношується ,але найболючіше місце в питанні інформатизації шкіл – це обслуговування техніки. На жаль, в районі спеціаліста, який займався би цим питанням, немає.
– Чому, на Ваш погляд, сьогодні потрібно навчати дітей у першу чергу?
– Патриотизму та гуманності. Саме цих якостей не вистачає сьогоднішньому поколінню. Необхідно приділяти значну увагу сімейному вихованню.
На моє глибоке переконання, одна з найголовніших проблем нашого часу – виховання .У батьків на дітей часу не вистачає.
– А чому потрібно навчати майбутніх учителів?
– Методиці викладання, любові до дітей та своєї професії, але талановитого вчителя слід мотивувати.
– Як, на вашу думку, можна мотивувати педагога?
– Справедливою оплатою праці!!!
– Які виникають складності у директора школи та вчителя в організації навчального процесу?
– Глобальна проблема – втрата інтересу до навчання, незатребуваність знань у нашому суспільстві, слабка матеріально-технічна база, брак молодих спеціалістів, відсутність учителів чоловічої статі.
– За яких умов діалог між директором і вчителем буде продуктивним і корисним всім учасникам навчального процесу?
– За умов справжньої довіри, об’єктивної оцінки професійних якостей вчителя, відповідального виконання функціональних обов’язків.
– А чи можна сказати, що таке поняття як «вчитель за покликання» ще не вмерло?
– Жити вічно вчителю за покликанням, адже Вчитель торкається Вічності, і ніхто не може сказати, коли закінчується його вплив. У нашому педагогічному колективі працюють віданні своїй професії люди.
– Не могли б Ви описати, яким має бути педагог?
– Активним, непосидючим, з почуттям гумору, мудрим, розуміючим. Та найголовніше, вчитель має вміти нахилятися до дитини доти, доки вона не відкриє йому своє серце.
– Судячи з Ваших відповідей, освіта потребує змін. Як Ви важаєте, реформи повинні йти зсередини системи або бути спущені «згори»?
– Безперечно, реформи мають бути ініційовані знизу, а підтримані зверху, адже хто, крім вчителя-практика, знає їх по-справжньому.
– І напередодні Першого вересня не можу не запитати, скільки першокласників Ви приймете цього року? Та чи готова Ваша школа до нового навчального року?
– У цьому навчальному році в нас справжній бум, класні кімнати не вміщують всіх бажаючих. На сьогодні в нас 116 заяв першокласників (інтерв’ю пройшло 28.07.2015 – ред.). Але бажаючих потрапити у нашу школу набагато більше, то ж інколи ми вимушені відмовляти!
Що ж до підготовки до навчального року: школа завжди трепетно чекає на своїх мешканців і ретельно готується до зустрічі з ними, то ж ми сподіваємося що і цьогоріч «шкільна хода буде легка».
