Про чисту совість та брудні вулиці
або Чому в Бородянці не має табличок «Дякую за чисте узбіччя»?

Юлія БОБРИК

Відповідь на питання, що винесено у підзаголовок до цієї статті, очевидна: тому що не має кому дякувати. На жаль, ситуація з благоустроєм Бородянки хоча з кожним роком і покращується, все одно залишається не задовільною, чому так? Що заважає мешканцям нашого славного містечка викидати сміття в урни, а органам самоврядування забезпечити необхідну кількість смітників? На ці та інші питання ми і спробуємо дати відповідь у цій статті.

За чистоту в селищі відповідає кожен його мешканець

Бруд на вулицях це не поодинокий випадок, це «звичка» багатьох, яка вже встигла стати системою. Завжди хочеться запитати у людей, які смітять: скажіть, а ви і у себе вдома так само робите? Вулиця, на якій ви живете – це вже не ваш дім? Парк, в якому ви відпочиваєте – теж вже не ваш дім? Невже ви насправді думаєте, що таке неосяжне слово як «дім» обмежується чотирма стінами та дахом. А що тоді для вас все інше, те, що знаходиться за дверима?

Побутує така думка, що якщо щось десь не прибрано, то в цьому винні комунальники, або якщо це є приватна територія, то приватна особа чи структура, в чиїй власності  знаходиться ця територія, але це не зовсім так. Насправді ж, за чистоту в Бородянці відповідає кожен його мешканець, тому що це наш спільний дім. Хоча, з іншого боку, як тут не смітити, зауважите ви, якщо до найближчої урни півкілометра, а ті що є переповнені?

«Голі» факти

Ні для кого не секрет, що кількість смітників в Бородянці вкрай мала. Якщо вийти на одній з найбільш популярних зупинок «Поліклініка» і пройти до лікарні, урни ми зустрінемо тільки на початку нашого шляху і то лишень біля крамниць (засмучує і той факт, що деякі власники МАФів замість встановлення стаціонарних урн, використовують звичайні ящики). Чи варто казати, що шлях від будинку культури до школи встелений пластиковими стаканчиками з під пива, а на прилеглих вулицях до центральної імені Леніна смітник це така ж рідкість, як і сонце серед ночі. Правда, треба зауважите, що в центральній частині Бородянки (площа імені Тараса Шевченка та парк) біля кожної лави є смітники та от чи в достатній кількості це вже інше питання.

Чисто там, де не смітять

Як же оцінюють ситуацію з «чистотою» в Бородянці органи місцевого самоврядування. На наші питання щодо дій влади з цього приводу відповів Олександр Сахарук, заступник селищної голови Бородянки:

«Звісно, щодо благоустрою Бородянки нам є до чого прагнути, але за останній рік в цьому напрямку зроблено не мало. Аби привчити людей до порядку замовлено 100 урн, які буде установлено в місцях загального користування. Прикрим є те, що десь щось зробивши через тиждень потрібно повертатися до того самого питання. Я кажу відверто, ми ще не готові до Європи. На жаль, не кожен має поняття, що сміття потрібно кинути в урну». – на запитання «чи можливо вирішити цю проблему через штрафи чи соціальну рекламу?», Олександр Сахарук відповів: «Насправді, мізерність штрафу, а також процедура його стягнення не дає можливості вплинути на конкретну людину, яка залишила сміття в недозволенному місці».

Що ж в такому випадку робити? Невже це утопія? Чи існують шляхи для вирішення цієї проблеми? Як бачимо відповіді на одні питання породжують інші. Тож вже наступного тижня читайте повну версію інтерв’ю з Олександром Сахаруком, заступником селищної голови Бородянки, на тему благоустрою нашого містечка.

Підбиваючи підсумки

Під час написання цієї статті наша редакція вирішила провести експеримент. Запасшись кілограмом бананів і бляшанками з під соку, ми йшли Бородянкою й нещадно розкидали сміття по дорозі (P.S. під час експерименту жодна вулиця не постраждала. Все сміття за собою ми прибрали!). Але жителів нашого селище таке кричуще дворове свавілля не розтормошило. Ніхто не гукнув нас, не наздогнав і навіть не погрозив пальцем. Сотні людей пройшли повз нас занадто зайняті своїми справами, щоб побачити, що відбувається у них прямісінько під носом.

І тоді мені стало цікаво: «Коли нам стало все рівно на те, що відбувається навкруги нас?», адже відповіддю на це питання можна пояснити і «Чому люди розкидають сміття?». І ви знаєте цього разу, мені здається, я знайшла причину. Справа в тому, що в людях стало мало любові. Громада знаходиться в такому «тепло-холодному» стані, коли начебто щось і любить, а ніби і ні. Адже, мабуть, у своїй затишній квартирі мало хто складає сміття за шафу, а от все те, що знаходиться за порогом «не моє», не «любиме», а значить і під кущ можна кинути огортку від шоколадки. І якби справа закінчувалася лише сміттям , то було б ще нічого. Але ж так у всьому. Це системне «захворювання». При цьому я точно знаю, що абсолютна більшість людей навколо мене – хороші люди. Просто їм не вистачає любові.

Чому це так сильно турбує мене? – запитаєте ви, – все дуже просто. Існує так звана теорія розбитих вікон, згідно якої дрібні правопорушення можуть стати індикатором для погіршення криміногенної обстановки в цілому. Тобто запобігання невеличкому правопорушенню допомагає запобігати скоєнню більшості злочинів. А я, як думаю і ви, хочу жити в безпечному місті. То ж давайте почнемо з малого і зробимо все можливо, щоб чистими були не тільки наша совість, а і вулиці Бородянки.